Kognitivní kapacita při mezičasovém rozhodování

Práce zkoumá vztah mezi kognitivní kapacitou a trpělivostí v mezičasové volbě. Vychází z předpokladu, že budoucnost není dána vnímání tak jako přítomnost, ale musí být aktivně konstituována, a že tato konstituce stojí úsilí. Z fenomenologického rámce odvozuje predikci o tvaru diskontní funkce: subjektivní hodnota má klesnout skokově už při jakémkoli odkladu, teprve poté spojitě s jeho délkou. Data byla sebrána dotazníkem mezi studenty českých vysokých škol v srpnu 2026 (161 odpovědí, 109 po vyřazení). Kognitivní kapacita byla měřena Testem kognitivní reflexe, trpělivost plochou pod diskontní křivkou. Predikce se potvrdila: kvazi-hyperbolický model vysvětluje 96,5 % rozptylu průměrných bodů indiference a odhadnuté β = 0,830 znamená okamžitý pokles hodnoty o 17 % jen proto, že odměna není dostupná ihned. Hypotéza o vztahu kognitivní reflexe a trpělivosti byla rovněž potvrzena (ρ = 0,244, p = 0,011). Vztah se přitom ukázal jako závislý na oboru studia: mezi studenty ekonomie chybí, mezi ostatními je výrazný. Přínosem práce je propojení fenomenologie času s ekonomickým modelem diskontování a empirické ověření predikce, kterou z něj lze odvodit.

Тота праця міркує над питанням, чи і наскілько стоїть терпеливість чоловіка в виборі межи ближчим а дальшим у зв'язку з єго спосібністю до розмислу. Виходить вона з того засновку, що прийдешнє не дається чуттям так, як дається теперішнє. Теперішнє чоловік бере, прийдешнє мусить сам собі зробити уголові — а робота тота не дармова. Звідси й іде передбачення про поставу функції дисконтування: вартість має впасти скоком уже при найменшій відволоці, а щойно потім спадати статечно, відповідно до єї довготи. Матеріял зібрано анкетою межи слухачами чеських високих шкіл в серпні 2026 року: 161 відповіді, з того 109 придатних до розбору. Спосібність до розмислу міряно Тестом когнітивної рефлексії, терпеливість площею під кривою дисконтування. Показалося, що передбачення справдилося. Модель квазигіперболічна вияснює 96,5 % дисперсії середніх точок байдужости, а оцінене β = 0,830 значить, що вартість спадає о 17 % заразом — не через час, а лишень через те, що нагорода не є до взяття в тій хвилі. Так само потверджено гіпотезу про зв'язок розмислу з терпеливістю (ρ = 0,244, p = 0,011). Але тут виявилося дещо, чого автор не сподівався: зв'язок той стоїть не однаково у всіх. Межи слухачами економії єго нема зовсім, межи иншими він виразний. Чи то тим, що економістів учать рахувати, а не ждати, чи тим, що тест міряє в них щось инше — сего теперішні дані розсудити не годні. Вкладом праці є получення феноменології часу з економічною наукою про дисконтування, а надто те, що з такого получення дається вивести передбачення, котре можна перевірити на числах.